Багато хто ностальгує за давніми Хортицяим (у далеких 2000-х), у мене є подібні відчуття, одні з найперших масштабних змагань, купа незнайомих облич, неймовірно складне каміння, відчуття цього дивного бажання знайти сили, заспокоїти дихалку і всіма правдами і неправдами завершити сектор.
Я ж вважаю, що це все подібне побачив на Хортиці 2020 року, але суто в нашій компанії, без оцих "фак вор", "я внє палітікі", "нє сАААвєтую лєзть тудА".
Двіж, до болі знайоме каміння, ЛЮТА СПЕКА, тонни води влитої в себе, і ця боротьба з собою, а на десерт занурення в Дніпро.
А що вже казати про поїздку, тачка, друзі в салоні, краєвиди, розмови про крата))))))))))))
З нетерпінням чекаю наступної Мирної/Переможної Хортиці!
Окрема подяка Євгену Шевченку за це крутезне відео і звісно організаторам заходу!